СМАК НАШОГО СЕРЦЯ
Якось Шріла Прабгупада сказав своєму слузі, що для травлення найкраще готувати їжу самому. «Чому?» – поцікавився слуга, який йому готував. «Бо для травлення дуже важливо, щоб їжа подобалася, а коли сам готуєш, то все, що б не приготував, здається дуже смачним».
Схоже, що Шріла Прабгупада з тактовністю, властивою вихованим людям, хотів сказати своєму кухареві, що він не вміє готувати. Але сам принцип цікавий. Справді, що б ми не приготували, все здається нам надзвичайно смачним. Смак цієї їжі - це смак того унікального поєднання гун, яке опоганює наше серце. А приправа до неї – гордість творця. Саме цей смак нам ближчий і найрідніший.
У казанку, що у нас на плечах, теж весь час щось вариться. І що б там не зварилося, це здається нам правильним і смачним. Будь-яка філософія домашнього виготовлення – найпоживніша, оскільки вона живить матеріально-опоганений розум тією їжею, яка йому найбільше до смаку.
Врятуй нас Бог від доморощених філософів та їхніх філософій! Їхні філософії опоганюють більше, ніж чужі недоїдки. Нашою їжею має бути маха-прасад великих святих, чия святість і чистота не підлягають сумніву. Тому що лише залишки їжі з їхніх тарілок та їхні слова можуть змінити матеріально осквернений смак серця.
......................................
Й.С. Бгакті Віг'яна Госвамі
